Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потентат

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потентат
Берлін: Українське слово, 1924

Потента́т, та, м. Властелинъ, властитель, державный государь. Хоть ми собі живем у Січі просто, та нас великі потентати знають. К. Бай. 17. Ненаситні владицтвом потентати. К. ЦН. 163.