Словарь української мови (1924)/потирач

by Борис Грінченко

◀ потирати

Словарь української мови Борис Грінченко П потирач

потирити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поти́рач, ча, м. Помыкающій кѣмъ. Довелося хазяїну мною руки потирати. Ой потирай, потирачу, коли тобі довелося, а я буду коритися, коли мені горе нялося. Нп. (Г. Барв. 275).