Словарь української мови (1924)/потліти

by Борис Грінченко

◀ поткнутися

Словарь української мови Борис Грінченко П потліти

потломити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потлі́ти, тлі́ю, єш, гл. Истлѣть. Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло. Грин. III. 593. Так би й потліли живцем в нечистоті. Левиц. I. 91.