Словарь української мови (1924)/потовкмачити
Зовнішній вигляд
◀ потовий | Словарь української мови П потовкмачити |
потовкти ▶ |
|
Потовкма́чити, чу, чиш, гл. = Потовкти. Хома думав, що ще трохи його потовкмачив, — принявсь лежачого шкварити. Кв. (О. 1861. V. 22).