Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потовпитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потовпитися
Берлін: Українське слово, 1924

Пото́впитися, плюся, пишся, гл. Умѣститься, помѣститься. На всіх улицях люде так і снують, аж не потовпляться. МВ. I. 38. Инша добродійка і в дворі не потовпиться. МВ. (О. 1862. III. 40).