Словарь української мови (1924)/потолочити

by Борис Грінченко

◀ потолока

Словарь української мови Борис Грінченко П потолочити

потолоччя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потоло́чити, чу, чиш, гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.