Словарь української мови (1924)/потопити

by Борис Грінченко

◀ потопельник

Словарь української мови Борис Грінченко П потопити

потопитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потопи́ти, плю́, пиш, гл. Потопить, затопить, утопить. Дітей потоплю і сам утоплюсь. Чуб. II. 13. Вона собі сина породила, в глибокому колодязі потопила. Чуб. V. 363.