Словарь української мови (1924)/поторкати

by Борис Грінченко

◀ поторжка

Словарь української мови Борис Грінченко П поторкати

поторопіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поторка́ти, ка́ю, єш, гл. Касаться, трогать, толкать. Вітрець віє, повіває і ворітечка поторкає. Чуб. III. 211. Старого козака совстрічає, — гордим словом зневажає; молодого совстрічає, — опрощення не приймає, стременем у груди поторкає. Лукаш. 43. 2) Потрогать, потолкать.