Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потупити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потупити
Берлін: Українське слово, 1924

Потупи́ти, плю́, ниш, гл. Иступить (во множествѣ). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши. Черниг. у.