Словарь української мови (1924)/потур

by Борис Грінченко

◀ потупотіти

Словарь української мови Борис Грінченко П потур

потурання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́тур, ру, м. Поблажка, потворство. Потуру дітям не даю, навчаю. Г. Барв. 437. Потуру не давав Василеві, щоб ще гірш з того чого не вийшло. Г. Барв. 387.