Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потурляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потурляти
Берлін: Українське слово, 1924

Потурля́ти, ля́ю, єш, гл. Растолкать, потолкать (многихъ); разогнать. Потурляв він їх. Павлогр. у.