Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потіль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потіль
Берлін: Українське слово, 1924

По́тіль, нар. = Потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.