Словарь української мови (1924)/похопитися
| ◀ похопити | Словарь української мови П похопитися |
похопливий ▶ |
|
Похопи́тися, плю́ся, пишся, гл. Поспѣшить, успѣть. Підождіть, я вам постелю, — похопилася Одарка і хутко помостила подушку. Мир. Пов. II. 113. Сяде на покуті, неначе вона голова в селі, распустить язика… А я сижу, мов дурна, не можна мені за нею й словом похопитись. Левиц. ПЙО. I. 364.