Словарь української мови (1924)/поцупити

by Борис Грінченко

◀ поцукроватіти

Словарь української мови Борис Грінченко П поцупити

поцуратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поцу́пити, плю, пиш, гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я й осміхнувся. Мет. 109.