Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поцідити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поцідити
Берлін: Українське слово, 1924

Поціди́ти, джу́, диш, гл. Процѣдить (во множествѣ).