Словарь української мови (1924)/почесати

by Борис Грінченко

◀ почерствіти

Словарь української мови Борис Грінченко П почесати

почесний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Почеса́ти, шу́, шеш, гл. 1) Расчесать, причесать (многихъ). Усі дівки та молодії почесані йдуть. Грин. III. 274. 2) Почесать нѣкоторое время (волосы). 3) Побѣжать, быстро пойти. Повернула круто наліво, почесала яриною. Мир. ХРВ. 7.