Словарь української мови (1924)/почесний
| ◀ почесати | Словарь української мови П почесний |
почестка ▶ |
|
Поче́сний, поче́стний, а, е. 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Він чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. Поче́сний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходятъ старости́ сватать дѣвушку. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати. Г. Барв. 457. Поче́сна (ча́рка?) — угощеніе водкой въ нѣкоторые моменты свадебнаго обряда. Дружба наливає чарку горівки і кличе на почесну. Грин. III. 513. Тут то саме у Тараса коровай ділили; за вечерею бояре дружечок гулили; подавали їм почесну, а сами ковтали. Мкр. Н. Зо.