Словарь української мови (1924)/почимчикувати

by Борис Грінченко

◀ почимхати

Словарь української мови Борис Грінченко П почимчикувати

почин ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Почимчикува́ти, ку́ю, єш, гл. Пойти быстро. Шевч. 663. Почимчикував майданом. Мир. Пов. I. 162. І отто зараз кудись почимчикував. Стор. МПр. 150.