Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почуріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почуріти
Берлін: Українське слово, 1924

Почурі́ти, рю́, ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові. Федьк.