Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почустрити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почустрити
Берлін: Українське слово, 1924

Почу́стрити, рю, риш, гл. Побить, поколотить. Як почустриш єю (тройчаткою) невгомонну шляхту років з двадцять, то де той глузд у їх подінеться. Стор. МПр. 46.