Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почутувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почутувати
Берлін: Українське слово, 1924

Почу́тувати, тую, єш, гл. Слышать? Копає козаченько зіллячко та почутує, почутує: я думав, що підкови крешуть, а то по Марусі усі дзвони чешуть. Грин. III. 241.