Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почухати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почухати
Берлін: Українське слово, 1924

Почу́хати, хаю, єш, гл. Почесать (зудящее мѣсто). Біда з ними, — каже, почухавши потилицю. Стор. МПр. 44.