Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почучверіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почучверіти
Берлін: Українське слово, 1924

Почу́чверіти, ріємо, єте, гл. Захирѣть (во множествѣ). Як ударила спека, так мої огірки й почучверіли.