Словарь української мови (1924)/пошанівка
| ◀ пошандибити | Словарь української мови П пошанівка |
пошанівля ▶ |
|
Пошані́вка, ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає. Брацл. у.