Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пошепотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пошепотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Пошепоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Пошептати. Жінки щось пошепотіли проміж (себе). Драг. 170.