Словарь української мови (1924)/пошиб
| ◀ пошерхнути | Словарь української мови П пошиб |
пошибати ▶ |
|
По́шиб, бу, м. Впечатлѣніе, вліяніе. Гарячий пошиб перших любощей. Мир. ХРВ. 393. Невідомі місця, котрі довелось Грицькові вперше переходити, люде, яких йому лучалося стрічати, — все це мало незвичайний пошиб на парубка: на все те він дивився, рота роззявивши. Мир. ХРВ. 67.