Словарь української мови (1924)/пошибати
| ◀ пошиб | Словарь української мови П пошибати |
пошивайло ▶ |
|
Пошиба́ти, ба́ю, єш, гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає. Грин. III. 684. Ду́мка ду́мку пошиба́є = Думка думку побиває. Г. Барв. 411. См. Побивати 5. Сльоза́ сльозу́ пошиба́ = Сльоза сльозу побива. См. Побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом. К. Дз. 130. Дух ду́ха пошиба́є. Захватываетъ духъ. Сим. 235. Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.