Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пошматати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пошматати
Берлін: Українське слово, 1924

Пошмата́ти, та́ю, єш, гл. = Пошматувати. Зірве шкуру, начне її шматать, поки пошмата на кусочки. Драг. 289.