Словарь української мови (1924)/пошморг

by Борис Грінченко

◀ пошматувати

Словарь української мови Борис Грінченко П пошморг

пошморга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́шморг, гу, м. 1) Дерганіе, подергиваніе. Цей кінь має пошморг у ліворуч. Лубен. у. (Леонтовичъ). 2) Царапина, ссадина. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його на виду і на тілі пошморги. Екатериносл. у. 3) Слѣды полозьевъ на дорогѣ. А шо, як там дорога? — Та єсть тільки пошморги, а доброї ще нема. Полт. г. Слов. Д. Эварн.