Словарь української мови (1924)/поєднання
Зовнішній вигляд
◀ поєдинцем | Словарь української мови П поєднання |
поєднати ▶ |
|
Поєдна́ння, ня, с. 1) Примиреніе. 2) Договоръ, соглашеніе. Повернувсь додому і почав підводити своїх двох грошовитих знакомих (на гуртові гроші торгувати.)… Порадились сябри проміж себе і згодились на таке поєднання. Чуб. II. 664.