Словарь української мови (1924)/правдиво
| ◀ правдивість | Словарь української мови П правдиво |
правдити ▶ |
|
Правди́во, нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.
| ◀ правдивість | Словарь української мови Борис Грінченко П правдиво |
правдити ▶ |
|
Словарь української мови — П
правдиво
Борис Грінченко
1924
Правди́во, нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.