Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/правдиво

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
правдиво
Берлін: Українське слово, 1924

Правди́во, нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.