Словарь української мови (1924)/правдити
| ◀ правдиво | Словарь української мови П правдити |
правдиця ▶ |
|
Правди́ти, джу́, ди́ш, гл. Оправдывать. Чоловіка винили, а жінку правдили. Полт.
| ◀ правдиво | Словарь української мови Борис Грінченко П правдити |
правдиця ▶ |
|
Словарь української мови — П
правдити
Борис Грінченко
1924
Правди́ти, джу́, ди́ш, гл. Оправдывать. Чоловіка винили, а жінку правдили. Полт.