Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/правторити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
правторити
Берлін: Українське слово, 1924

Правто́рити, рю, риш, гл. Ссылать, засаживать, упрятывать, отдавать. Свій свого в неволю правторить. Мир. ХРВ. 86.