Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/правотитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
правотитися
Берлін: Українське слово, 1924

Правоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.