Словарь української мови (1924)/правотитися
Зовнішній вигляд
◀ правотити | Словарь української мови П правотитися |
правторити ▶ |
|
Правоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.