Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/предокучити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
предокучити
Берлін: Українське слово, 1924

Предоку́чити, чу, чиш, гл. Надоѣсть. Уже ж мені та й предокучило під віконцем стоячи, твою волю волячи, тебе дожидаючи. Чуб. V. 83.