Словарь української мови (1924)/прибачити
Зовнішній вигляд
◀ прибажний | Словарь української мови П прибачити |
прибгати ▶ |
|
Приба́чити, чу, чиш, гл. Подсмотрѣть. Чоловік у вікно прибачив, що він робив у хаті, та ото як підзорив, та й став усім росказувать. Новомоск. у.