Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прибачити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прибачити
Берлін: Українське слово, 1924

Приба́чити, чу, чиш, гл. Подсмотрѣть. Чоловік у вікно прибачив, що він робив у хаті, та ото як підзорив, та й став усім росказувать. Новомоск. у.