Словарь української мови (1924)/прибичовувати
| ◀ прибиток | Словарь української мови П прибичовувати |
прибігати ▶ |
|
Прибичо́вувати, вую, єш, сов. в. прибичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать, припречь, пристегивать, пристегнуть (животное въ помощь другимъ везущимъ). 2) Прибавлять, прибавить, присчитывать, присчитать. Люде що почують, то прибичують. Ком. Пр. № 114. Ти нащо прибичовуєш, чого й не було? НВолын. у. Я винен два рублі, а він прибичовує ще їден. НВолын. у.