Словарь української мови (1924)/приблудити
| ◀ приблуда | Словарь української мови П приблудити |
приблудний ▶ |
|
Приблуди́ти, ся, джу́, ся, диш, ся, гл. Заблудившись или блуждая прійти куда. Чуб. V. 350. Приблудили к Дунаєчку. Чуб. III. 486. Дівчинонька по гриби ходила, в зеленому лісі заблудила, приблудила к зеленому дубу. Чуб. V. 346. Пішов же він по пущах блудити; блудив же він сім год і чотирі, приблудився к обідній годині. Мет. 359.