Словарь української мови (1924)/прибічник
| ◀ прибічи | Словарь української мови П прибічник |
приблагати ▶ |
|
Прибі́чник, ка, м. Приближенный чей, помощникъ. Я це прибув з наказом від громади шукати в князя вірної поради: його прибічники нас упевняли, щоб ми від його тільки гасла ждали. К. ЦН. 249.