Словарь української мови (1924)/привикатися
| ◀ привикати | Словарь української мови П привикатися |
привиклий ▶ |
|
Привика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. приви́кнутися, нуся, нешся, гл. = Привикати, привикнути. З ким любилась, — розлучилась, мушу забуваться; з ким не зналась, — повінчалась, мушу привикаться. Чуб. V. 186.