Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/привикатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
привикатися
Берлін: Українське слово, 1924

Привика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. приви́кнутися, нуся, нешся, гл. = Привикати, привикнути. З ким любилась, — розлучилась, мушу забуваться; з ким не зналась, — повінчалась, мушу привикаться. Чуб. V. 186.