Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пригвоздити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригвоздити
Берлін: Українське слово, 1924

Пригвозди́ти, джу́, ди́ш, гл. Приткнуть, поставить. Нема де й так повернуться, — куди ти ще ослона пригвоздиш. Зміев. у.