Словарь української мови (1924)/пригрущати
| ◀ пригрустити | Словарь української мови П пригрущати |
пригукувати ▶ |
|
Пригруща́ти, ща́ю, єш, сов. в. пригрусти́ти, грущу́, стиш, гл. Внушать, внушить, приказывать, приказать. Він так мені пригрущав, щоб я тобі наказав. Черк. у. Можайка кряжив здорово за паничами, глядів їх, як своїх дітей, пригрущав, щоб не робили погано. Новомоск. у. Лихий свекор погуляти да не пустить; ой хоть пустить молодую да й пригрустить: „Іди, іди, дитя моє, не барися: у сінечки за дверечки да й вернися. Маркев. 103.