Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пригукувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Пригу́кувати, кую, єш, гл. Кричать въ добавленіе къ работѣ. Іди поможи стягати сволок на хату, — хоч будеш пригукувати, а то нічого не зробимо. Константиногр. у.