Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прижити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прижити
Берлін: Українське слово, 1924

Прижи́ти, живу́, ве́ш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола. Чуб. V. 976.