Словарь української мови (1924)/признака
| ◀ признаватися | Словарь української мови П признака |
признакомитися ▶ |
|
Призна́ка, ки, ж. Знакъ, признакъ, примѣта. Мнж. 32. Будем ми тернове віття, верхи стинати і будем тобі, найменшому брату, пішій пішаниці, на признаку покидати, щоб знав з тяжкої неволі… куди утікати. АД. I. 108. І признаки навіть нема теперки, що був став. Каменец. у.