Словарь української мови (1924)/призначати

by Борис Грінченко

◀ признатний

Словарь української мови Борис Грінченко П призначати

призначіння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Признача́ти, ча́ю, єш, сов. в. призна́чити, чу, чиш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Вони такі маленькі, що їх і не призначиш. Харьк. у. 2) Назначать, назначить. Ном. № 9033. П'ять овечат, що їй призначали. Г. Барв. 466-467. Половина літ минає, я щастя не маю, — так то мені Бог призначив. Чуб. V. 360.