Словарь української мови (1924)/прикидатися

by Борис Грінченко

◀ прикидати

Словарь української мови Борис Грінченко П прикидатися

прикидка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прикида́тися, да́юся, єшся, сов. в. прики́нутися, нуся, нешся, гл. 1) О болѣзни: приставать, пристать, приключиться. Бешиха прикинулась. 2) Только несов. в. Любить кого, быть склоннымъ къ кому. Хоч як горюю, а прикидаюсь до дитини і люблю її. Г. Барв. 530.