Словарь української мови (1924)/прикладати
| ◀ приклад | Словарь української мови П прикладати |
прикладатися ▶ |
|
Приклада́ти, да́ю, єш, сов. в. прикла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладає. АД. I. 109. То лях до корчми прихожає, як свиня ухо до корчми прикладає. Макс. 2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері. О. 1862. IV. 28. 3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Балт. у. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає. Уман. у.