Словарь української мови (1924)/прикмітний

by Борис Грінченко

◀ прикмечувати

Словарь української мови Борис Грінченко П прикмітний

приков ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прикме́тний и прикмі́тний, а, е. Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Левч. 124. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив. Котл. Ен. IV. 17.