Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прикорень

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прикорень
Берлін: Українське слово, 1924

При́корень, рня, м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. I. 138. 2) = Прикол. Воли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.